.:О Старобельске:.

Величезний малозаселений простір Дикого поля відділяв російські землі від Кримського ханства, котре здійснювало часті набіги, грабувало російські та українські міста та селища. Основними шляхами, котрими кримці ходили на Русь, були Ізюмська та Кальміуська сакми (стежки). Остання пролягала по взгір’ю правобережжя Айдару.
Цар Борис Годунов приймає рішення побудувати в Дикому полі сторожове містечко, щоб перекрити Ізюмську сакму. Це завдання він доручає Богдану Яковичу Бельському, котрий прибув з загоном на місце в 1600 році. Водночас Б.Бельський самовільно вирішує перекрити і Кальміуську сакму. На свої кошти він розпочинає будувати в двох верстах від місця, де р.Біла впадає в р.Айдар, сторожове містечко Бельський та всіляко сприяє заселенню краю.

Фото. Річка Айдар 2006 рік.

Заселення краю

Східна частина Дикого поля була місцем, куди тікали від гніту польської шляхти селяни із Правобережної України, від гніту українських та російських панів - селяни лівобережної України і південних центральних губерній Росії.
Характерною для Старобільщини є історія заселення села Шульгінки. Після розгрому під Тулою повстанців Івана Болотникова один з його сподвижників атаман Шульгейко з групою селян тікав в Дике поле і поселився на лівому березі Айдару в місці, де впадає річка, яку він назвав Шульгою. Але масове заселення почалося в основному з 1686 року і головним чином втікачами кріпосними російських губерній.

Фото. Річка Айдар, невідоме село царських часів.

Поміщики неодноразово зверталися до царя Петра І з проханням знайти і повернути втікачів. Тому Петро І направляє на Дон великий загін карателів на чолі з Юрієм Долгоруким. Карателі жорстоко розправлялися з втікачами, що визивало обурення селян та козаків, які до всього і втрачали дармову робочу силу.
В ніч на 9 жовтня 1707 року загін козаків на чолі з трьохізбенським отаманом Кіндратом Булавиним напав на карателів, які розташувалися в Шульгін-містечку, козаки вбили Ю.Долгорукого, офіцерів, розігнали солдат, визволили захоплених селян, так почалося відоме повстання. Через рік Петро присилає новий загін на чолі з братом вбитого князем Василем Долгоруким. Жорстокості карателів не було меж. Вони спалювали всі поселення по річках Айдар, Євсуг, Деркул, вбивали все доросле населення, а з дітей неймовірно знущалися.
В 1759 році обер-прокурор державної Ради Глібов купив в околицях Шульгінки недобудований млин, а потім оголосив навколишні землі "пустими", присвоїв їх разом з селянами і володів до 1765 року. З 1817 по 1857 рік Шульгінка була воєнним поселенням. В ній розташовувався кірасирський полк. Після відміни воєнщини селян перевели до розряду державних. На 1807 рік в селі було 5950 жителів. Особливо інтенсивно продовжувалося заселення з середини 17 століття. Першими поселенцями сіл Калмиківка, і Новоборове були селяни із Курської, Тульської і Орловської губерній. Вихідці з Воронежської губернії заснували село Верхня Покровка, селяни із Правобережної України стали першопоселенцями с. Толоковки (Половинкине). Інші населенні пункти з'явилися в результаті переселення селян із Правобережної України. З відміною кріпосного права населення приайдар'я різко зросло. За 30 років воно збільшилося на 45% і до 1897 року населення Старобільського повіту складало 363 тис. чоловік.

Край хліборобний, місто-ярмарок

Після поразки Булавинського повстання всі землі, що числилися за містечком, були передані Острогожському слободському козачому полку, а містечка почали називатися слободськими Азовської, а пізніше Воронежської губернії. Містечко Біленьке одержало назву Стара Біла. В 1792 році всі сотні Острогожського полку були переведені із слобід Бєлгородської лінії в слободи по р.Айдар. Сотником в Старобілу був назначений Іван Фомич Синельников. Землі, що відібрали в у Донського козацтва були передані поміщикам-дворянам князям Куракину і Мишерському, Матвєєву, Суханову, Синельникову, Фон-Лоу та іншим.
Родючі чорноземи, велика кількість малих річок і лісів, що створюють сприятливий клімат, дармова робоча сила сприяли швидкому розвитку землеробства. В Старобілій поселяється багато з дворян-землевласників і купців. В 1816 році в ньому відкриваються училище і церковно-приходська школа, а через рік пошта та лікарня. Місцеві купці скупляють дешевий хліб по селах і відправляють його в азовські порти. Місто стає великим торговим центром. В ньому щорічно проходять чотири великих ярмарки - 1 січня, 1 травня, 29 червня і 10 жовтня. На них збиралися купці із Москви, Тули, Харкова, Воронежа, Ізюма, Куп'янська та інших міст.
В 1797 році слобода Старобіла засновується як ПОВІТОВЕ місто Старобільск Слободської Української губернії, а через 5 років Старобільський повіт знову передається Воронежській губернії, а з 1824 року стає повітом Харківської губернії.
З 1798 року місто забудовується згідно чіткого плану. Центр забудовується особняками дворянства, купецтва і духовенства. І вулиці тут носили відповідні назви: Дворянська, Комерційна, Соборна, Торгівельна,, Монастирська. На окраїнах в простих домівках силилися ремісники - портні, шорники, гончарі, кузнеці, плотники, колесники, каретники и т. д. Ці вулиці носили назви Народна, Кузнечна, Розгульна, Лісна і інші. Але Старобільщина розвивалася як хліборобний край. Землі поступово перейшли до рук великих землевласників, так Суханов мав на кінець 19 століття 48 тис. десятин, Муханов - 20 тис. десятин, Дяков - 12 тис. десятин. Тевяшов, Кармазін, Шебельський, Харченко, Марченко, Кожухов, Бутков, Струков, Трофименко та ряд інших мали від 5 до 10 тис. десятин.

Фото. Торгівля Склярова 1912 рік.            Фото. Старобільськ 1907 рік.

В місті будується п'ятиповерховий млин, вальцевий млин Кожухова, млин Марченко, росмаслозавод Ковтуна, пивзавод чеха Пискачека, ковбасне виробництво Рупеля, кондитерське виробництво Симікіна, пекарні Грек, Немченко, Линя, спиртзавод "Монополія" нафтобаза братів Нобелей, цегло-вапнякове виробництво, кузні, миловарений завод.
Особливий розвиток отримала торгівля. До того часу в місті сформувалася група великого купецтва, в яку входили Волошвевич,Елькин, Руднев, Ковтун, Абрамов та інші. На рубежі століть в місті вже працювали чоловіча та жіноча гімназії, вчительська семінарія, вище міське навчальне училище, ремеслене училище, Кожуховська школа-пансіонат для дівчаток-дворянок, декілька приходських трикласних шкіл. Власник нотаріальної контори Д.М.Попович будує театр і концертний зал. Відкривається кінематограф "Фурор". В місті працює дві типографії - Башлая і Дідусенко.

Забута сторінка історії

Всьому світу знайомий пам'ятник на горі Шипка в Болгарії. Це пам'ятник героям російсько-турецької війни 1877 року. Приклад хоробрості при звільненні братів слов'ян виявили воїни Старобільського кавалерійського полку під командуванням полковника князя Бойчевського. За заслуги у бойових діях полк отримав звання Старобільський лейб-гвардійський гусарський полк. З 1878 року полк був знову розквартирований в Старобільську. Його командир князь Бойчевський будує в трьох верстах від міста на річці Айдар віллу-напівпалац, а навколо розбиває красивий сад-парк. З 1935 року в цій будівлі розташовується водолікарня.
Високохудожньо та правдиво розповів про події російсько-турецької війни у своїх творах уродженець Старобільська письменник В.М.Гаршин.

Памятник В.М.Гаршину в м. Старобільськ.

Собори та храми міста

Собори та храми міста мали певний вплив на духовне та культурне життя міста та найближчих сіл.
Перший Покровський собор був дерев'яний та розташовувався в військовому поселенні Бельськім на території сьогоднішнього Червоного містечка. Простояв близько 200 років. В 1789 році на території сучасного парку культури та відпочинку був закладений новий кам'яний храм - кафедральний собор Покровської Божої матері.
Покровський кафедральний собор Божої матері був освячений архієпископом в 1794 році. Зруйнований в 1934 році, простоявши 140 років.

 Собор Покровської Божої матері.      На місці зруйнованої відновлено каплицю.

Після смерті імператора Миколи І священний синод в цьому ж році затверджує рішення від 13.08.1858 року № 7743, в якому говориться "....збудувати в місті Старобільськ Харківської єпархії кам'яний храм з іменем Миколаївський..." В 1862 році церква була освячена. Миколаївська церква служить і сьогодні.

Фото. Сучасна Миколаївська церква.

Жіночий монастир "Всех скорбящих радость"

В історії міста жіночий монастир займає особливу сторінку. Російсько-турецька війна 1853-1855 років боляче вдарила по економіці держави й породила калік, вдов та сиріт. Один з героїв війни, полковник Булич, вмираючи від ран, заповідав свою землю в місті та хуторі Писарівка, а також кошти на благоустрій притулку для дітей-сиріт загиблих воїнів. Після смерті чоловіка Ангеліна Іванівна Булич приклала багато зусиль, щоб 28 серпня 1862 року відкрити жіночу спільноту. Через 8 років вона поширилася притулком для дітей-сиріт віком від 5 до 14 років.
В 1870 році за узгодженням зі священним синодом притулок був перетворений в жіночий монастир. Першою ігуменею була А.І.Булич.
В 1923 році монастир був зачинений. В теперішній час Старобільський жіночий монастир відроджується. В нім реставрована та служить церква.

Фото.   Сучасний вигляд жіночого монастирю.

Сучасна Старобільщина

За післяреволюційний період Старобільськ набув нового розвитку. На сьогодення місто має значимий промисловий потенціал та особливо значний потенціал в переробній промисловості. Завод замінника незбираного молока, відновлюється плодоконсервний завод, завод продовольчих товарів, комбікормовий завод, елеватор, хлібокомбінат в змозі переробляти значні обсяги сільськогосподарської продукції та виробляти багато найменувань високоякісних продовольчих товарів. Нові економічні умови сприяють появі багатьох невеликих млинів, молокозаводів, крупорушок та ін.
Старобільщина залишається значним районом по виробництву зерна, м'яса, молока. Певного рівня розвитку досягли народна освіта, охорона здоров'я, культура та зв'язок.

Учбові заклади

Школи

Їх в районі 33, в тому складі 16 середніх, 11 неповних середніх та 6 початкових. Міська середня школа № 3 має статут спеціалізованої, ця школа з поглибленим вивченням англійської мови; середня школа № 1 надбала статуту гімназії. Значну роботу по навчанню та вихованню дітей та юнацтва виконує міжшкільний учбово-виробничий комбінат, будинок творчості дітей та юнацтва, дитячо-юнацький клуб фізичного виховання.
В районі широка мережа дошкільних дитячих закладів. Працює дитяча музична школа.

Старобільський аграрний технікум.
Філія Луганського державного педагогічного університету

Одне з найстаріших учбових закладів по підготовці фахівців середньої ланки для сільського господарства на Україні. В 1924 році на базі ремесленого училища був створений індустріальний технікум. В 1931 році він став технікумом механізації сільського господарства, а в 1964 році він набув статуту радгоспу-технікуму. Нині - аграрний технікум. Тільки за останні 30 років в ньому підготовлено 13 995 агрономів, механіків, зоотехніків, ветеринарних фельдшерів. Сьогодні учбова частина аграрного технікуму - це ціле містечко в селі Веселому з багатоповерховими учбовими корпусами, гуртожитками, будинками для викладачів. Аграрний технікум має гарну учбово-виробничу базу.


Медичне училище

Відкрито 10 жовтня 1932 року. В цей день розпочали навчання 40 учнів. Сьогодні в ньому здобувають спеціальність медичних сестер та медичних фельдшерів 670 чоловік, а викладання ведуть 60 висококваліфікованих лікарів та педагогів. За 64 роки училище підготувало понад 6000 медпрацівників середньої кваліфікації. В 1975 році училище надбало новий учбовий корпус та гуртожиток на 340 місць.

Професійно-технічні училища

В районі їх два - СПТУ-118 та СПТУ-93. Це сучасні учбові заклади з достатньою учбово-матеріальною базою, в котрих є всі умови для підготовки фахівців робітничих професій. В училищах міста працює 125 викладачів та майстрів виробничого навчання, які навчають 896 чоловік 12 робітничих професій.

Культура

Районна бібліотека

Одна з найстаріших бібліотек Луганщини. Її книжковий фонд в 1908 році складав приблизно 5 тисяч примірників. Тепер це одна з найбільших бібліотек області. Її книжковий фонд складає 48 800 томів. На книжкових полицях бібліотеки стоять і поетичні збірки старобільських авторів Івана Савича, Івана Світличного, Ангеліни Ружиної, Лідії Флетчер, Ольги Кряжич, Юрія Хлапоніна, а також книга "Делегат", котра витримала не одне видання.

Музична школа

Відкрита в 1954 році. Багато її випускників стали професійними музикантами вищого класу. Так Анатолій Петченко зараз кандидат педагогічних наук, завідувач кафедрою народних інструментів Луганського державного педуніверситету, Євген Тростянський - соліст Київської державної консерваторії, Костя Бур'ян - соліст Донецької філармонії, на міжнародному конкурсі в Празі отримав найвищий приз Гран-прі.

Охорона здоров’я

Цілюще джерело Старобільщини

На базі, відкритій на початку 30-х років, в районі села Підгорівки - джерела хлоридно- натриєвої йодо-борної з домішкою родона мінеральної води - в 1935 році почало працювати відділення окружної лікарні з лікування захворювань опорно-рухального апарату. В 1935 році відділення реорганізовано в Старобільську лікарню, яка розташовується у двох будівлях; колишньої віли князя Бойчевського, та сучасній трьоповерховій будівлі з усіма зручностями. В 1972 році на базі піонерського табору "Сосновий" було відкрито санаторій-профілакторій "Сосновий" в якому застосовуються цілющі властивості мінеральної води.
В цих закладах понад 25 лікувальних та лікувально-діагностичних кабінети, в тому числі кабінети парафіно-озокеритолікування, гідро-гальваничних ванн, гідропатичних душів, підводного витягнення, підводного душа-масажу, інгаляторій, інгорефлексотерапії, мануальної терапії, фітотерапії та інші.

Фото. м.Старобільськ 1911 р., та карта м.Старобільськ на 1877 р.